Jeśli chcesz być informowany/a na bieżąco o wydarzeniach prosto z Homo Faber, zapisz się do naszego newslettera.
Strona główna > Warto poczytać > Teksty > Polacy Ukraińcy. Mity, plotki i fake news'y
PL / UA
PL
Zamiana języka ukraińskiego na rosyjski niestety ma w Ukrainie długą historię i jest konsekwencją długich imperialnych ambicji ze strony Rosji.
30 lipca 1863 roku ukazał się Cyrkilarz Wałujewski – tajne rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych Imperium Rosyjskiego Petra Wałujewa, w którym między innymi był nakaz zaprzestania wydawania książek napisanych w „małorosyjskim”, czyli ukraińskim języku. Odpowiednio do tego rozporządzenia był zakaz publikacji książek religijnych, edukacyjnych i oświatowych.
18 maja 1876 roku imperator rosyjski Ołeksandr II posunął się jeszcze dalej — wydał Ukaz Emski – rozporządzenie, które miało na celu usunięcie języka ukraińskiego ze środowiska kultury. Od tego czasu język ukraiński mógł być obecny jedynie w życiu codziennym.
Bolszewicy i ich następcy byli bardzo podstępni i cyniczni: w odróżnieniu od imperiów klasycznych – brytyjskiego, francuskiego, portugalskiego, hiszpańskiego i innych, system radziecki poszedł znacznie dalej, wtrącając się w samą strukturę języka i starając się zniszczyć go od środka. To był wynalazek komunistów.
I takie wtrącenia się stały się masowe pod koniec lat 20. To wtedy zaczęły się prześladowania inteligencji ukraińskiej, niszczenie ukraińskiej szkoły językoznawczej, czystki i terror wobec czołowych lingwistów ukraińskich. Dochodziło do tego, że nawet pewne litery alfabetu były uznane jako nacjonalistyczne i podlegały zakazowi!
Wydawałoby się, że tamte metody wprost skierowane przeciwko językowi ukraińskiemu – Ukazy Emskie, Wałujewskie Cyrkularze — teraz nie są możliwe. Tymczasem rzeczywistość ukraińska jest taka, że te poprzednie ogłoszone rozporządzenia zostały zamienione na zestaw niejawnych zasad i norm. Bardzo częstymi do dziś są sytuacje, kiedy Ukrainiec idzie na rozmowę kwalifikacyjną i z założenia wie, że nie dostanie tej pracy, jeżeli będzie mówił po ukraińsku. Ta samokorekta, czy autokorekta jest szczególnie wyraźna w Ukrainie wschodniej i południowej. Istnieją tysiące spraw sądowych z zakresu dyskryminacji ze względu na język złożone przez Ukraińców. Sprawy te zazwyczaj nigdy nie są rozpatrywane.
To, co wprowadzili komuniści w 1933 roku jako nową rusyfikowaną ortografię języka ukraińskiego, w znacznej mierze wciąż nie podlega zmianie. Według wybitnego ukraińskiego językoznawcy, wykładowcy języka ukraińskiego na Uniwersytecie Columbia oraz Uniwersytet Yale Jurija Szewczuka, Instytut Języka Ukraińskiego w ciągu ostatnich 25 lat był w stanie paraliżu — nie ma żadnego wpływu na sytuację w ukraińskiej przestrzeni językowej, którą sam Szewczuk nazywa „językową schizofrenią”.
Językowa schizofrenia to ciągłe połączenie języka ukraińskiego i rosyjskiego.
Połączenie dwóch języków odbywa się w jednym miejscu i jednym czasie, w formacie programu telewizyjnego, wydania wiadomości, programu analitycznego, programów popularnych etc, a także w programach radiowych, w publikacjach w sieci, nawet w wydaniach drukowanych.
Mówiąc o nowatorstwie w prowadzeniu wojny cywilizacyjnej, którą stosował swego czasu radziecki imperializm, możemy otwarcie odnotować, że obecnie, w warunkach wojny hybrydowej między Ukrainą a Rosją, metoda transformowała się w inne formy, stając się „wojną języków jako sensów”.
Ihor Chayka
Ihor Chayka — ukraiński producent, reżyser filmów dokumentalnych, dziennikarz. Przewodniczący Niezależnego Związku Zawodowego Mediów Ukrainy. Założyciel i szef Studio TIME PRODUCTION. Fundator organizacji publicznej Studio projektów medialnych GUARDS OF DEMOCRACY.
UA
Витиснення української мови та заміна її на російську, на превеликий жаль, має в Україні довгу історію та є наслідком довготривалих імперських зазіхань з боку Росії.
30 липня 1863 року вийшов Валуєвський циркуляр – таємне розпорядження міністра внутрішніх справ Російської імперії Петра Валуєва, в якому наказувалося призупинити видавання книг, написаних «малоросійською», тобто українською мовою. Згідно з указом заборонялась публікація релігійних, навчальних і освітніх книг.
А 18 травня 1876 року російський імператор Олександр II іде ще далі й видає Емський указ – розпорядження, спрямоване на витіснення української мови з культурної сфери і обмеження її побутовим вжитком.
Але більшовики та їхні послідовники були значно підступнішими і цинічнішими: на відміну від класичних імперій – британської, французької, португальської, іспанської тощо, – радянська система пішла значно далі, втручаючись у саму структуру мови та намагаючись знищити її з середини. Це був винахід комуністів.
І такі втручання стали масовими наприкінці двадцятих років ХХ століття, коли почалися переслідування української інтелігенції, погром всієї української школи мовознавства, чистки і терор проти провідних українських лінгвістів. Доходило до того, що навіть певні літери оголошувалися націоналістичними і підлягали забороні!
Здавалося б, що методи прямої заборони української мови – Емські укази, Валуєвські циркуляри тепер не є можливими. Але українська реальність є такою, що їх замінили заборони неоголошені, коли створюються ситуації, впроваджуються правила, ніким не узаконені, але за якими україномовному стає некомфортно працювати, наприклад у бізнесовій компанії. Дуже частими і понині є ситуації, коли українець іде на співбесіду, претендуючи на вакансію, і знає, що він програє співбесіду, якщо буде говорити українською. З’являється елемент самокорекції, особливо виражений у східній та південній Україні. І по сьогодні існують тисячі судових позовів з боку українців з приводу їхньої дискримінації на місці праці за мовною ознакою. Позовів, які у величезній більшості, ніколи не були задоволені.
Те, що було введено комуністами у 1933 році як нова русифікована орфографія української мови, – 90% цих русифікаторських правил залишаються неторканими і зараз. Як зазначив відомий український мовознавець, викладач української мови в Колумбійському та Єльському університетах Юрій Шевчук, Інститут української мови упродовж 25-и років є в стані паралічу, бо він не має жодного впливу на ситуацію в українському мовному просторі, яку сам пан Шевчук називає «мовною шизофренією».
Отже, мовна шизофренія – це постійне поєднання української і російської мов.
Поєднання двох мов відбувається в одному місці і в один час протягом короткого часу, – це може бути формат телевізійної програми, випуску новин, аналітичної передачі, популярних передач тощо. Так само це поєднання може бути в радіопередачах, у мережевих публікаціях та навіть у друкованих виданнях.
Говорячи про новацію у веденні цивілізаційної війни, яку застосував свого часу радянський імперіалізм, можемо відверто зазначити, що тепер, в умовах гібридної війни між Україною та Росією, вона трансформувалася в інші форми, ставши «війною мов як смислів».
Ігор Чайка
Iгор Чайка - український продюсер, режисер документальних фільмів, журналіст. Голова Незалежної медіа-профспілка України. Продюсер і режисер на студії TIME PRODUCTION (Київ). Керівник ГО «Студія медіа-проектів „Вартові демократії“».
Komentarze
W Ukrainie mówi się po rosyjsku
(2019-03-05)PL / UA
PL
Zamiana języka ukraińskiego na rosyjski niestety ma w Ukrainie długą historię i jest konsekwencją długich imperialnych ambicji ze strony Rosji.
30 lipca 1863 roku ukazał się Cyrkilarz Wałujewski – tajne rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych Imperium Rosyjskiego Petra Wałujewa, w którym między innymi był nakaz zaprzestania wydawania książek napisanych w „małorosyjskim”, czyli ukraińskim języku. Odpowiednio do tego rozporządzenia był zakaz publikacji książek religijnych, edukacyjnych i oświatowych.
18 maja 1876 roku imperator rosyjski Ołeksandr II posunął się jeszcze dalej — wydał Ukaz Emski – rozporządzenie, które miało na celu usunięcie języka ukraińskiego ze środowiska kultury. Od tego czasu język ukraiński mógł być obecny jedynie w życiu codziennym.
Bolszewicy i ich następcy byli bardzo podstępni i cyniczni: w odróżnieniu od imperiów klasycznych – brytyjskiego, francuskiego, portugalskiego, hiszpańskiego i innych, system radziecki poszedł znacznie dalej, wtrącając się w samą strukturę języka i starając się zniszczyć go od środka. To był wynalazek komunistów.
I takie wtrącenia się stały się masowe pod koniec lat 20. To wtedy zaczęły się prześladowania inteligencji ukraińskiej, niszczenie ukraińskiej szkoły językoznawczej, czystki i terror wobec czołowych lingwistów ukraińskich. Dochodziło do tego, że nawet pewne litery alfabetu były uznane jako nacjonalistyczne i podlegały zakazowi!
Wydawałoby się, że tamte metody wprost skierowane przeciwko językowi ukraińskiemu – Ukazy Emskie, Wałujewskie Cyrkularze — teraz nie są możliwe. Tymczasem rzeczywistość ukraińska jest taka, że te poprzednie ogłoszone rozporządzenia zostały zamienione na zestaw niejawnych zasad i norm. Bardzo częstymi do dziś są sytuacje, kiedy Ukrainiec idzie na rozmowę kwalifikacyjną i z założenia wie, że nie dostanie tej pracy, jeżeli będzie mówił po ukraińsku. Ta samokorekta, czy autokorekta jest szczególnie wyraźna w Ukrainie wschodniej i południowej. Istnieją tysiące spraw sądowych z zakresu dyskryminacji ze względu na język złożone przez Ukraińców. Sprawy te zazwyczaj nigdy nie są rozpatrywane.
To, co wprowadzili komuniści w 1933 roku jako nową rusyfikowaną ortografię języka ukraińskiego, w znacznej mierze wciąż nie podlega zmianie. Według wybitnego ukraińskiego językoznawcy, wykładowcy języka ukraińskiego na Uniwersytecie Columbia oraz Uniwersytet Yale Jurija Szewczuka, Instytut Języka Ukraińskiego w ciągu ostatnich 25 lat był w stanie paraliżu — nie ma żadnego wpływu na sytuację w ukraińskiej przestrzeni językowej, którą sam Szewczuk nazywa „językową schizofrenią”.
Językowa schizofrenia to ciągłe połączenie języka ukraińskiego i rosyjskiego.
Połączenie dwóch języków odbywa się w jednym miejscu i jednym czasie, w formacie programu telewizyjnego, wydania wiadomości, programu analitycznego, programów popularnych etc, a także w programach radiowych, w publikacjach w sieci, nawet w wydaniach drukowanych.
Mówiąc o nowatorstwie w prowadzeniu wojny cywilizacyjnej, którą stosował swego czasu radziecki imperializm, możemy otwarcie odnotować, że obecnie, w warunkach wojny hybrydowej między Ukrainą a Rosją, metoda transformowała się w inne formy, stając się „wojną języków jako sensów”.
Ihor Chayka
Ihor Chayka — ukraiński producent, reżyser filmów dokumentalnych, dziennikarz. Przewodniczący Niezależnego Związku Zawodowego Mediów Ukrainy. Założyciel i szef Studio TIME PRODUCTION. Fundator organizacji publicznej Studio projektów medialnych GUARDS OF DEMOCRACY.
UA
Витиснення української мови та заміна її на російську, на превеликий жаль, має в Україні довгу історію та є наслідком довготривалих імперських зазіхань з боку Росії.
30 липня 1863 року вийшов Валуєвський циркуляр – таємне розпорядження міністра внутрішніх справ Російської імперії Петра Валуєва, в якому наказувалося призупинити видавання книг, написаних «малоросійською», тобто українською мовою. Згідно з указом заборонялась публікація релігійних, навчальних і освітніх книг.
А 18 травня 1876 року російський імператор Олександр II іде ще далі й видає Емський указ – розпорядження, спрямоване на витіснення української мови з культурної сфери і обмеження її побутовим вжитком.
Але більшовики та їхні послідовники були значно підступнішими і цинічнішими: на відміну від класичних імперій – британської, французької, португальської, іспанської тощо, – радянська система пішла значно далі, втручаючись у саму структуру мови та намагаючись знищити її з середини. Це був винахід комуністів.
І такі втручання стали масовими наприкінці двадцятих років ХХ століття, коли почалися переслідування української інтелігенції, погром всієї української школи мовознавства, чистки і терор проти провідних українських лінгвістів. Доходило до того, що навіть певні літери оголошувалися націоналістичними і підлягали забороні!
Здавалося б, що методи прямої заборони української мови – Емські укази, Валуєвські циркуляри тепер не є можливими. Але українська реальність є такою, що їх замінили заборони неоголошені, коли створюються ситуації, впроваджуються правила, ніким не узаконені, але за якими україномовному стає некомфортно працювати, наприклад у бізнесовій компанії. Дуже частими і понині є ситуації, коли українець іде на співбесіду, претендуючи на вакансію, і знає, що він програє співбесіду, якщо буде говорити українською. З’являється елемент самокорекції, особливо виражений у східній та південній Україні. І по сьогодні існують тисячі судових позовів з боку українців з приводу їхньої дискримінації на місці праці за мовною ознакою. Позовів, які у величезній більшості, ніколи не були задоволені.
Те, що було введено комуністами у 1933 році як нова русифікована орфографія української мови, – 90% цих русифікаторських правил залишаються неторканими і зараз. Як зазначив відомий український мовознавець, викладач української мови в Колумбійському та Єльському університетах Юрій Шевчук, Інститут української мови упродовж 25-и років є в стані паралічу, бо він не має жодного впливу на ситуацію в українському мовному просторі, яку сам пан Шевчук називає «мовною шизофренією».
Отже, мовна шизофренія – це постійне поєднання української і російської мов.
Поєднання двох мов відбувається в одному місці і в один час протягом короткого часу, – це може бути формат телевізійної програми, випуску новин, аналітичної передачі, популярних передач тощо. Так само це поєднання може бути в радіопередачах, у мережевих публікаціях та навіть у друкованих виданнях.
Говорячи про новацію у веденні цивілізаційної війни, яку застосував свого часу радянський імперіалізм, можемо відверто зазначити, що тепер, в умовах гібридної війни між Україною та Росією, вона трансформувалася в інші форми, ставши «війною мов як смислів».
Ігор Чайка
Iгор Чайка - український продюсер, режисер документальних фільмів, журналіст. Голова Незалежної медіа-профспілка України. Продюсер і режисер на студії TIME PRODUCTION (Київ). Керівник ГО «Студія медіа-проектів „Вартові демократії“».
Komentarze
- Brak komentarzy
Portal na którym w tej chwili znajdujesz się został wykonany dzięki dotacji Unii Europejskiej - Środki Przejściowe 2005 (TF2005/017-488.01.01.01) - w ramach projektu Akademia Obywatelska IV realizowanego w roku 2008. Portal, Akademia HF oraz pismo Opornik są jego kontynuacją.