Jeśli chcesz być informowany/a na bieżąco o wydarzeniach prosto z Homo Faber, zapisz się do naszego newslettera.
Strona główna > Warto poczytać > Teksty
Nie zgadzam się na używanie polskiej flagi do bezczeszczenia miejsc pamięci. Nie zgadzam się na przejmowanie symboliki narodowej, w tym kotwicy Polski Walczącej, symbolu walki o godność i podmiotowość ludzi mieszkających w tym kraju, do szerzenia nienawiści narodowej i etnicznej.
Nie zgadzam się, aby drobna grupka ksenofobów decydowała, jakie pomniki mogą stać na polskiej ziemi. Aby to oni współtworzyli polsko-ukraiński dyskurs dotyczący wspólnej trudnej historii.
Nie zgadzam się na dewastowanie cmentarzy i miejsc masowych pochówków. Nie zgadzam się, aby polskim Ukraińcom odbierać prawo do pamięci.
Anna Dąrowska, prezeska Stowarzyszenia Homo Faber.
PODPISZ SIĘ POD APELEM!
Wołanie z Werchraty
Apel ten wysyłamy stając nad zdewastowanymi ukraińskimi grobami na cmentarzu we wsi Werchrata i w nieistniejącej od 1945 r. ukraińskiej wsi Monastyr w gminie Horyniec. Przed tygodniem barbarzyńcy zniszczyli postawiony w 1993 roku obelisk poświęcony pamięci 19 mieszkańców Werchraty, w tym żołnierzy UPA, obywateli RP, którzy zginęli podczas II wojny światowej i tuż po niej z rąk żołnierzy niemieckich, sowieckich, wreszcie z rąk polskich komunistów. Od początku agresji rosyjskiej na Krymie i Donbasie zbezczeszczono w Polsce – czasem wielokrotnie – osiem ukraińskich cmentarzy, krzyży czy obelisków, w tym groby sfinansowane ze środków Rady Ochrony Pamięci Walk i Męczeństwa (na przykład mogiły na cmentarzu wojskowym w Pikulicach). Filmy z aktów bezczeszczenia cmentarzy i obelisków są dokonywane pod marką organizacji Obóz Wielkiej Polski i publikowane są na kanale YouTube przez Polaka, członka tejże struktury, walczącego po stronie prorosyjskich separatystów na Donbasie.
Pochylając się nad grobami w Werchracie i Monasterzu prosimy o wybaczenie i wołamy: nie ma naszej zgody na niszczenie grobów, cmentarzy, pomników! Wiemy, że dotyczą trudnej często przeszłości. W Polsce są upamiętnienia z czasów zaborów, powstań, potopu szwedzkiego, dwóch wojen światowych. Są groby niemieckie, rosyjskie, szwedzkie, ukraińskie. A polską tradycją jest szacunek dla zmarłych! Niech spoczywają w pokoju.
Pamiętamy straszne czasy, kiedy macew z żydowskich cmentarzy używano do budowy dróg. Pamiętamy ból towarzyszący zniszczeniu kamieni katyńskich, przy których modliły się rodziny pomordowanych, zdjęcia Cmentarza Orląt rozjeżdżonego przez sowieckie czołgi. A dziś w wolnej Polsce znów widzimy, jak narasta zgoda na zorganizowane akcje niszczenia cmentarzy, grobów, pomników, fizyczne atakowanie procesji. Narastają nastroje pogromowe. Coraz częściej symbolem „wroga ojczyzny” staje się Ukrainiec, uchodźca, emigrant, człowiek o innym kolorze skóry, a nawet mówiący w obcym języku profesor.
Dlatego patrząc dziś na zniszczone groby w Werchracie i Monasterzu wołamy: opamiętajmy się! Obojętność, podobnie, jak mowa nienawiści, pełne agresji napisy na domach, niszczenie nagrobków, atakowanie ludzi idących w procesji, modlących się na grobach przodków niszczą nasz wspólny dom. Zatruwają myśli naszych dzieci. Prowadzą do pożaru, w którym nie będzie wygranych.
Apelujemy szczególnie do środowisk inteligenckich, gdyż to one kształtują społeczną świadomość, co oznacza, że biorą za nią odpowiedzialność.
Zwracamy się do władz i osób duchownych: Oczekujemy Waszej obecności w każdym miejscu, w którym zniszczony zostanie cmentarz, wybita zostanie szyba w kościele, cerkwi, meczecie, synagodze.
Nie pozwólmy, by normalne w demokratycznym społeczeństwie spory, przenosić na cmentarze i do świątyń, by obrażano i atakowano naszych bliźnich.
Wołamy do Was, do nas wszystkich znad zdewastowanych grobów ze wsi Werchrata, i Monasterz. Postępujmy tak, byśmy nie musieli stanąć na grobami ludzi, którzy będą ginąć, bo będzie za późno aby temu zapobiec.
Werchrata, Monasterz, 16 października 2016 r.
Відозва з Верхрати
Це звернення ми висилаємо, стоячи над зруйнованими українськими могилами на цвинтарі у селі Верхрата і, не існуючому з 1945 року, українському селі Монастир у гміні Горинець. Тиждень тому варвари знищили встановлений у 1993 році надгробок, поставлений на честь 19-ом мешканцям Верхрати, у тому числі й воякам УПА, громадянам Польщі, які загинули в часи ІІ світової війни і одразу після її закінчення від рук німецьких солдатів, радянських та, врешті, польських комуністів. Від початку російської агресії в Криму та на Донбасі зплюндровано – часами кількаразово – вісім українських цвинтарів, хрести чи надгробки, у тому числі й могили, повсталі на кошти Ради Охорони Пам’яті Боротьби і Мучеництва (наприклад, могили на військовому цвинтарі у Пікуличах). Відео з актів вандалізму на цвинтарях та надгробках позначені знаком Табору Великої Польщі (поль. OWP) публікуються на каналі YouTube поляком, членом цієї організації, який зараз воює на стороні проросійських сепаратистів на Донбасі.
Схиляючись над могилами у Верхраті та Монастирі, просимо про вибачення і закликаємо: немає нашої згоди на нищення могил, цвинтарів, пам’ятників! Знаємо, що вони є частиною важкого минулого. У Польщі є увіковічнення з часів окупації, повстань, шведського потопу, двох світових воєн. А польською традицією є повага до померлих! Нехай спочивають у мирі.
Пам’ятаємо страшні часи, коли мацеву з єврейських цвинтарів використовували до будівництва доріг. Пам’ятаємо біль, який супроводжувався знищенням катинського каміння, при якому молились родини замордованих, фотографії Цвинтаря Орлят, який був зрівняний з землею радянськими танками. А сьогодні у вільній Польщі знову бачимо, як зростає дозвіл на організовані акції знищення цвинтарів, могил, пам’ятників, фізичний напад на процесію. Зростають погромні настрої. Все частіше символом „ворога батьківщини” стається українець, біженець, мігрант, людина з іншим кольором шкіри, а навіть, професор, який публічно говорить іноземною мовою.
Для того, дивлячись сьогодні на знищені могили у Верхраті та Монастирі закликаємо: опам’ятаймося! Байдужість, схоже як і мова ненависті, наповнені агресією написи на будинках, знищення надгробків, атакування людей, які йдуть у процесії, які моляться на могилах предків, нищать наш спільний дім. Отруюють думки наших дітей. Допроваджують до пожеж, в яких не буде тих, хто переміг.
Звертаємось особливо до інтелігентських середовищ, оскільки це вони формують суспільну свідомість, а це означає, що вони відповідальні за неї.
Звертаємось до влади і представників духовенства: Очікуємо на Вашу присутність у кожному місці, в якому буде знищено цвинтар, вибитим буде вікно у костелі, церкві, мечеті, синагозі.
Не дозволимо, щоб звичні у демократичному суспільстві суперечки, переносити на цвинтарі і до святинь, щоб ображали та атакували наших ближніх.
Звертаємось до Вас, до всіх нас з під зруйнованих могил з села Верхрати і Монастиря. Чиньмо так, щоб ми не мусіли стояти над могилами людей, які будь гинути, бо буде занадто пізно, щоб цьому запобігти.
Верхрата, Монастир 16 жовтня 2016 року.
Wołanie z Werchraty
Anna Dąbrowska (2016-10-17)Nie zgadzam się na używanie polskiej flagi do bezczeszczenia miejsc pamięci. Nie zgadzam się na przejmowanie symboliki narodowej, w tym kotwicy Polski Walczącej, symbolu walki o godność i podmiotowość ludzi mieszkających w tym kraju, do szerzenia nienawiści narodowej i etnicznej.
Nie zgadzam się, aby drobna grupka ksenofobów decydowała, jakie pomniki mogą stać na polskiej ziemi. Aby to oni współtworzyli polsko-ukraiński dyskurs dotyczący wspólnej trudnej historii.
Nie zgadzam się na dewastowanie cmentarzy i miejsc masowych pochówków. Nie zgadzam się, aby polskim Ukraińcom odbierać prawo do pamięci.
Anna Dąrowska, prezeska Stowarzyszenia Homo Faber.
PODPISZ SIĘ POD APELEM!
Wołanie z Werchraty
Apel ten wysyłamy stając nad zdewastowanymi ukraińskimi grobami na cmentarzu we wsi Werchrata i w nieistniejącej od 1945 r. ukraińskiej wsi Monastyr w gminie Horyniec. Przed tygodniem barbarzyńcy zniszczyli postawiony w 1993 roku obelisk poświęcony pamięci 19 mieszkańców Werchraty, w tym żołnierzy UPA, obywateli RP, którzy zginęli podczas II wojny światowej i tuż po niej z rąk żołnierzy niemieckich, sowieckich, wreszcie z rąk polskich komunistów. Od początku agresji rosyjskiej na Krymie i Donbasie zbezczeszczono w Polsce – czasem wielokrotnie – osiem ukraińskich cmentarzy, krzyży czy obelisków, w tym groby sfinansowane ze środków Rady Ochrony Pamięci Walk i Męczeństwa (na przykład mogiły na cmentarzu wojskowym w Pikulicach). Filmy z aktów bezczeszczenia cmentarzy i obelisków są dokonywane pod marką organizacji Obóz Wielkiej Polski i publikowane są na kanale YouTube przez Polaka, członka tejże struktury, walczącego po stronie prorosyjskich separatystów na Donbasie.
Pochylając się nad grobami w Werchracie i Monasterzu prosimy o wybaczenie i wołamy: nie ma naszej zgody na niszczenie grobów, cmentarzy, pomników! Wiemy, że dotyczą trudnej często przeszłości. W Polsce są upamiętnienia z czasów zaborów, powstań, potopu szwedzkiego, dwóch wojen światowych. Są groby niemieckie, rosyjskie, szwedzkie, ukraińskie. A polską tradycją jest szacunek dla zmarłych! Niech spoczywają w pokoju.
Pamiętamy straszne czasy, kiedy macew z żydowskich cmentarzy używano do budowy dróg. Pamiętamy ból towarzyszący zniszczeniu kamieni katyńskich, przy których modliły się rodziny pomordowanych, zdjęcia Cmentarza Orląt rozjeżdżonego przez sowieckie czołgi. A dziś w wolnej Polsce znów widzimy, jak narasta zgoda na zorganizowane akcje niszczenia cmentarzy, grobów, pomników, fizyczne atakowanie procesji. Narastają nastroje pogromowe. Coraz częściej symbolem „wroga ojczyzny” staje się Ukrainiec, uchodźca, emigrant, człowiek o innym kolorze skóry, a nawet mówiący w obcym języku profesor.
Dlatego patrząc dziś na zniszczone groby w Werchracie i Monasterzu wołamy: opamiętajmy się! Obojętność, podobnie, jak mowa nienawiści, pełne agresji napisy na domach, niszczenie nagrobków, atakowanie ludzi idących w procesji, modlących się na grobach przodków niszczą nasz wspólny dom. Zatruwają myśli naszych dzieci. Prowadzą do pożaru, w którym nie będzie wygranych.
Apelujemy szczególnie do środowisk inteligenckich, gdyż to one kształtują społeczną świadomość, co oznacza, że biorą za nią odpowiedzialność.
Zwracamy się do władz i osób duchownych: Oczekujemy Waszej obecności w każdym miejscu, w którym zniszczony zostanie cmentarz, wybita zostanie szyba w kościele, cerkwi, meczecie, synagodze.
Nie pozwólmy, by normalne w demokratycznym społeczeństwie spory, przenosić na cmentarze i do świątyń, by obrażano i atakowano naszych bliźnich.
Wołamy do Was, do nas wszystkich znad zdewastowanych grobów ze wsi Werchrata, i Monasterz. Postępujmy tak, byśmy nie musieli stanąć na grobami ludzi, którzy będą ginąć, bo będzie za późno aby temu zapobiec.
Werchrata, Monasterz, 16 października 2016 r.
Відозва з Верхрати
Це звернення ми висилаємо, стоячи над зруйнованими українськими могилами на цвинтарі у селі Верхрата і, не існуючому з 1945 року, українському селі Монастир у гміні Горинець. Тиждень тому варвари знищили встановлений у 1993 році надгробок, поставлений на честь 19-ом мешканцям Верхрати, у тому числі й воякам УПА, громадянам Польщі, які загинули в часи ІІ світової війни і одразу після її закінчення від рук німецьких солдатів, радянських та, врешті, польських комуністів. Від початку російської агресії в Криму та на Донбасі зплюндровано – часами кількаразово – вісім українських цвинтарів, хрести чи надгробки, у тому числі й могили, повсталі на кошти Ради Охорони Пам’яті Боротьби і Мучеництва (наприклад, могили на військовому цвинтарі у Пікуличах). Відео з актів вандалізму на цвинтарях та надгробках позначені знаком Табору Великої Польщі (поль. OWP) публікуються на каналі YouTube поляком, членом цієї організації, який зараз воює на стороні проросійських сепаратистів на Донбасі.
Схиляючись над могилами у Верхраті та Монастирі, просимо про вибачення і закликаємо: немає нашої згоди на нищення могил, цвинтарів, пам’ятників! Знаємо, що вони є частиною важкого минулого. У Польщі є увіковічнення з часів окупації, повстань, шведського потопу, двох світових воєн. А польською традицією є повага до померлих! Нехай спочивають у мирі.
Пам’ятаємо страшні часи, коли мацеву з єврейських цвинтарів використовували до будівництва доріг. Пам’ятаємо біль, який супроводжувався знищенням катинського каміння, при якому молились родини замордованих, фотографії Цвинтаря Орлят, який був зрівняний з землею радянськими танками. А сьогодні у вільній Польщі знову бачимо, як зростає дозвіл на організовані акції знищення цвинтарів, могил, пам’ятників, фізичний напад на процесію. Зростають погромні настрої. Все частіше символом „ворога батьківщини” стається українець, біженець, мігрант, людина з іншим кольором шкіри, а навіть, професор, який публічно говорить іноземною мовою.
Для того, дивлячись сьогодні на знищені могили у Верхраті та Монастирі закликаємо: опам’ятаймося! Байдужість, схоже як і мова ненависті, наповнені агресією написи на будинках, знищення надгробків, атакування людей, які йдуть у процесії, які моляться на могилах предків, нищать наш спільний дім. Отруюють думки наших дітей. Допроваджують до пожеж, в яких не буде тих, хто переміг.
Звертаємось особливо до інтелігентських середовищ, оскільки це вони формують суспільну свідомість, а це означає, що вони відповідальні за неї.
Звертаємось до влади і представників духовенства: Очікуємо на Вашу присутність у кожному місці, в якому буде знищено цвинтар, вибитим буде вікно у костелі, церкві, мечеті, синагозі.
Не дозволимо, щоб звичні у демократичному суспільстві суперечки, переносити на цвинтарі і до святинь, щоб ображали та атакували наших ближніх.
Звертаємось до Вас, до всіх нас з під зруйнованих могил з села Верхрати і Монастиря. Чиньмо так, щоб ми не мусіли стояти над могилами людей, які будь гинути, бо буде занадто пізно, щоб цьому запобігти.
Верхрата, Монастир 16 жовтня 2016 року.
Portal na którym w tej chwili znajdujesz się został wykonany dzięki dotacji Unii Europejskiej - Środki Przejściowe 2005 (TF2005/017-488.01.01.01) - w ramach projektu Akademia Obywatelska IV realizowanego w roku 2008. Portal, Akademia HF oraz pismo Opornik są jego kontynuacją.